24 квітня 2012 року в бібліотеці №10 (вул. Крижанівського, 8) відбувся вечір пам`яті нашої співвітчизниці, колишньої мешканки міста Білої Церкви, поетеси та прозаїка Ілани Вайсман.
Підготувала та провела захід завідуюча бібліотекою Нагорна Ганна Григорівна. Сприяла організації вечора пам’яті вчитель математики ЗОШ №5 Наталія Ширма. Величезну організаційну роботу здійснила рідна сестра Ілани Вайсман Гіла Ятковські зі своїм чоловіком Лео, які заради цієї події прилетіли з Ізраїлю. У залі були присутні відвідувачі бібліотеки, друзі, представники єврейської громади міста та християнської організації.
Письменниця пішла з життя, але її ім’я повернулось в наше місто. Ілана Вайсман була Членом Союзу Російськомовних письменників Ізраїлю з 1996 р., Членом Міжнародного Союзу письменників "Новий Сучасник", отримала титул «Королева Поезії – 2005», була лауреатом, призеркою і дипломантом Міжнародних літературних конкурсів, неодноразово працювала членом журі Міжнародних творчих конкурсів, проявила себе як прекрасний поет і прозаїк. Ілана була організатором і творцем літературно-музичної вітальні «Теплий Будинок».
Сім’я Ілани переїхала в країну Ізраїль з України в 1991р. На новій батьківщині вийшли у світ три її поетичних збірки: «Мій Сумний Ангел», «Звучання світла», «Три Чверті Небес», книга віршів для дітей «Для чого у кішки хвіст?» і одна книга прози - автобіографічна повість «Четверта Стіна».
Ілана – інвалід з дитинства, вона була практично повністю паралізована. Свою автобіографію (про життя в Радянському Союзі) вона описала в книзі «Четверта стіна». Не дивлячись на фізичну слабкість, Ілана була неймовірно сильна духом. Своє життя цілком присвятила творчості, ніколи не скаржилась, а знаходила сили не тільки продовжувати жити, а й дарувати радість людям. Сидячи в інвалідному візку, вона виступала з концертами по всьому Ізраїлю. У неї не було дітей, вона називала книги своїми дітьми.
Останню книгу вона писала, стукаючи олівцем по клавіатурі, оскільки руки вже не розгиналися. Презентації останньої книги «Чорна сльоза» поетеса, на превеликий жаль, не дочекалась. До друку книгу підготувала її сестра Гіла. Книга «Чорна сльоза» присвячена батькам Ілани й Гіли і складена на основі показів свідків про дитячі роки під час Катастрофи. Книга вийшла нещодавно, але вже знайшла гідне місце в багатьох музеях і просвітницьких та наукових центрах багатьох країн світу: була передана в Російський Центр Голокосту, у Вінницький музей. Матеріали про книгу передані в музей Катастрофи до Вашингтона в Америці, а також вона є в товаристві колишніх в'язнів концтаборів міста Могильова-Подільського. Працівники меморіалу Яд Вашем (Ізраїль) назвали книгу «Прикладом культури пам’яті»
Працівники бібліотеки №10 відкрили куточок пам’яті Ілани Вайсман. У ньому книги, які рідні Ілани передали в дарунок бібліотеці.
Гіла Ятковські, сестра відомої поетеси, зізналась, що «прагнула надати суспільний статус події». Це був не просто вечір пам'яті або творча зустріч, це - гімн людській мужності й оптимізму. Були повністю стерті будь-які національні й релігійні відмінності. Вечір пам’яті набув міжнародного статусу. Представники ізраїльських ЗМІ освітлювали в пресі презентацію книг Ілани в Білій Церкві.
Напередодні свята Великої Перемоги в подарунок читачам вірш Ілани Вайсман «Я умираю на войне».

Светлана Занько, учитель истории гимназии №2, г. Белая Церковь, Украина

Я умираю на войне


Мне звезды ночью говорят –
В своем негаснущем огне –
Что взглядом взорванных солдат
Меня убили на войне.

Последний окрик тех парней –
Последний поминальный звон,
Убил меня на той войне,
Из тела выгнал душу вон.

Не троньте! - я кричу «богам», -
Их смелых жизней яркий бунт,
Свою до капельки отдам
Непокаянную судьбу.
И добровольно на алтарь
Снесу юдоли горький рок,
Не трогай жизни их! Оставь!
Прошу тебя, суЕтный бог.

Но с искореженным лицом
Тот «бог» убог, ничтожен, сер,
И уши залиты свинцом,
Отягощены златом серьг.

Двух мирозданий детский плач
Вобрал могильный краснозем
И горький выдох, как палач:
«Нельзя огонь перебороть огнем».

Слезы скатившийся алмаз
Упал по нынешней цене…
В который век, в который раз
Я умираю на войне.

Илана Вайсман

Илана Вайсман - член Союза писателей Израиля с 1996г. Приехала в страну из Украины в 1991г. В Израиле вышли в свет три ее поэтических сборника ("Мой Грустный Ангел", "Звучание света", «Три Четверти Небес»), а также книга стихов для детей «Для чего у кошки хвост?» и одна книга прозы - автобиографическая повесть "Четвертая Стена". Илана является организатором и создателем литературно-музыкальной гостиной "Теплый Дом", за что была награждена медалью еврейского агентства СОХНУТ, лауреат поэтического конкурса посвященного 50-летию государства, проводимого радиостанцией РЕКА и газетой "Новости недели", а также лауреатом конкурса посвященного 200-летию А. С. Пушкина, проводимого теми же организациями. Молодая женщина с нелегкой судьбой: много лет прикована к инвалидному креслу. Несмотря на физическую слабость Илана невероятно сильна духом. Ее жизнь всецело посвящена творчеству. И неважно, пишет ли она стихи, прозу или занимается организацией очередной встречи в своем "Теплом Доме". На ее стихи написано много песен и романсов. Её лирика легко и восторженно принимается слушателями любого возраста. Илана Вайсман гастролирует по стране более восьми лет, со дня выхода ее первой книги.